Межиріцька шовковиця — це не просто дерево, а справжній живий символ місцевої пам’яті й природної спадщини на шляху до озера Шелехівське. Вона розташована в центрі села Межиріч і вважається однією з найстаріших шовковиць у цій місцевості.
Її головна особливість — вік і масштаб. За десятиліття (а можливо й більше століття) дерево набуло могутнього, розлогого вигляду: товстий, ніби скульптурний стовбур, широкі гілки, що створюють природний навіс, і густе листя, яке влітку дає щільну тінь.
Це ботанічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована в межах Лебединського району Сумської області, в селі Межиріч.
Площа 0,02 га. Статус надано згідно з рішенням облради від 28.01.2003 року. Перебуває у віданні Межиріцького старостату
Статус надано для збереження одного дерева шовковиці. Обхват 5,50 м, висота 21 м. Вік понад 300 років[1]. Це — одна з найстаріших шовковиць України
Шовковиця традиційно була важливою для українських сіл:
її садили біля дворів і шляхів як тіньове та плодове дерево;
ягоди використовували в господарстві (варення, сушіння, узвари);
листя інколи застосовували в шовківництві.
Межиріцька шовковиця з часом стала орієнтиром і “тихим свідком” життя кількох поколінь. Біля неї відпочивали подорожні, збиралися місцеві жителі, а сьогодні вона є символічною зупинкою маршруту до Шелехівського озера.
Тут відчувається особлива тиша:
лише вітер у листі, запах трав і стиглих ягід у сезон. Це місце, де природна краса поєднується з відчуттям історичної глибини — ніби дерево “пам’ятає” більше, ніж здається на перший погляд.
