Збереглося не так багато особистих документів чи щоденників самого Олексія Солодовникова, але історичний контекст Лебедина 1880-х років та закони того часу дозволяють досить точно відтворити картину того, як саме селянин відкривав свою друкарню. Це була справа, що вимагала неабиякої наполегливості.
Ось як виглядав процес відкриття та становлення цієї друкарні:
1. Економічні передумови: Чому саме Лебедин?
У 1880-х роках Лебедин був жвавим повітовим містом Харківської губернії. Тут активно працювало земство (місцеве самоврядування), відкривалися школи, гімназії, суди, а також працювали млини, заводи та магазини. Усім їм були потрібні папери: бланки, звіти, квитанції, оголошення. До появи місцевих друкарень усе це доводилося замовляти в Харкові чи Сумах, що було дорого і довго. Солодовников побачив цю вільну економічну нішу.
2. Жорстка імперська бюрократія
Відкрити друкарню в Російській імперії кінця XIX століття (особливо після вбивства царя Олександра II у 1881 році) було надзвичайно складно. Друкарні вважалися “небезпечними” об’єктами, адже там могли друкувати антиурядові листівки.
-
Щоб отримати офіційний дозвіл № 5102, Солодовникову довелося пройти ретельну перевірку поліції на “політичну благонадійність”.
-
Той факт, що він був селянином, міг викликати додаткові підозри у чиновників, тому йому потрібно було мати бездоганну репутацію та, ймовірно, поручителів із числа місцевих купців чи дворян. Дозвіл на відкриття підписував особисто харківський губернатор.
3. Закупівля обладнання та ризик з українським шрифтом
Поліграфічне обладнання коштувало величезних грошей. Солодовникову потрібно було придбати друкарські верстати (найімовірніше, ручні “бостонки” або плоскодрукарські машини), фарби, папір і найголовніше — каси зі шрифтами (металеві літери).
-
Справжньою сміливістю було замовити шрифт з українськими літерами («і», «ї», «є»). Нагадаю, що тоді діяв жорсткий Емський указ 1876 року, який суворо обмежував друк українською мовою. Але Солодовников розумів місцеву специфіку й потреби лебединців.
4. Конкурентна боротьба на старті
Друкарня Солодовникова запрацювала у 1887 році. Цікаво, що майже одночасно з ним свою друкарню в Лебедині відкрив підприємець М. Когон.
-
Когон мав більше капіталу, тож його друкарня була більшою і потужнішою.
-
Солодовников же брав іншим: меншими цінами, індивідуальним підходом до замовників (від візитівок до рекламних листівок) і можливістю виконувати специфічні замовлення (наприклад, друкувати складні церковні “Вечные таблицы” у три кольори).
Відкриття цієї друкарні стало прикладом того, як розумна й підприємлива людина з низів змогла пробитися крізь станові упередження імперії, створити високотехнологічний (на той час) бізнес і залишити свій слід в історії українського книгодрукування.
