Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю?
Кожному українцеві, без сумніву, відома мелодія та слова цієї унікальної пісенної перлини. Однак, багато хто сприймає її слова як творіння Тараса Шевченка, а музику зазвичай вважають народною. Насправді ж, автором тексту є сучасник Кобзаря поет-романтик Михайло Петренко.
Уперше цей вірш був надрукований у поетичній збірці «Сніпъ» 1841 року, де він мав назву «Недоля».
Не лише Кобзареві, багатьом українцям ця поезія була до душі, оскільки виявилася не просто талановитою, а настільки досконалою, що, на відміну від інших «народних версій» авторських пісень, і сьогодні дуже мало відрізняється від тих, які були написані ще за життя поета Михайла Петренка.
Щодо автора музики, то його встановили також не одразу. Певний час вважали, що музику написав композитор, хормейстер і вчитель музики Владислав Заремба. Однак, згодом з’ясувалося, що він лише вдало обробив для голосу та фортепіано музику Людмили Олександрової.
Неспростовним залишається той факт, що пісня «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…» (автор тексту М.Петренко, музика Л.Олександрової, обробка В.Заремби) не лише давно підкорила українські серця, а й вийшла далеко за межі України.
Чуєш слова цієї пісні, і серце завмирає від захвату! Хто ж не мріє бути вільним птахом? Хто не марить злетіти до самого сонця, відчути себе вільним від усіх земних турбот, стати невагомим і щасливим? Саме тому хвилюють людей слова поета, якому Бог дав висловити вголос заповітну людську мрію.
«Дивлюсь я на небо…» входить і нині до репертуару багатьох відомих виконавців. Серед них Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Іван Козловський, Анатолій Солов’яненко, Юрій Гуляєв… Одним із виконавців є і соліст Лебединського міського будинку культури Сергій Касьянов.
